sonia, 62 - 1 февраля 2011 05:38

Коли я побачила уперше по-справжньому твої очі,
І в душі моїй задзвеніли струни, які вже замовкли
ніби назавжди,
Коли блискавка обох поглядів,з'єднаних у неможливій
близкості,
Відкрила позасвітні простори, велич нескінченності інших
вимірів,
Коли рвонулась із середини болюча хвиля захоплення
І,здавалось-не витримати захоплення серця,
Коли одне полум'я почало нас палити, і ми вперше
відвернулись від світу, коли передчуття нових,несподіваних
можливостей оновило кров,
Коли захотілось вмерти, захлинутись у зеленому морі
твоїх очей,
Коли мій біль потягся до тебе тисячами благальних рук
І зустрів тисячі просвітлених радістю відповідей,
Коли мить розтяглася у вічність
І вмістила усе з наших життів, усе наше минуле
І створила НАШУ мить,
Коли я побачила вперше по-справжньому твої очі
І відбиття в них себе-
Я народилася.
Для того, щоб померти від цього?..

• 
• 
•