Наверх
Войти на сайт
Регистрация на сайте
Зарегистрироваться
На сайте недоступна
регистрация через Google

Apostol, 54 - 6 августа 2009 20:49

Все
Одного дня, в якійсь далекій країні, сидячи в покинутій таверні за столом у розпаленого вогнища, сперечалися дві людини, два мандрівники. Причина їх суперечки була вічною, як саме життя. . Вони сперечалися про любов, причому один з жаром стверджував, що любові не буває на світі, інший же з не меншим запалом говорив про її існування.«Як ти можеш заперечувати її існування, якщо в її честь і ради неї здійснена безліч подвигів і безумних вчинків?» - запитував один. «А як я можу вірити в її існування, якщо про неї говорять лише безумні люди, адже всі закохані трішки божевільні?» - відповідав другий. І він продовжив: «я не можу відчути її, узявши в руки, я не відчуваю її запаху, а очі бачать деколи і міражі».

- Але те ж саме ти міг би сказати про веселку - у неї немає запаху і її не можливо взяти в руки, проте всі її бачать і визнають її існування і милуються нею. - Так, але я хоч би знаю, що вона складається з 7 кольорів, а з чого складається любов? Ти можеш мені назвати? Але якщо ти назвеш мені складові, то я можу відповісти, що ви вважаєте любов'ю всього лише коктейль із загальновідомих почуттів, відчуттів і якостей.

-О, Господи, який ти прагматик і скептик!!! - О, Господи, який ти легковажний! І ніхто з них непомітив того, як за їх столом з'явився третій. «Можливо, я зможу допомогти вам розібратися в цьому питанні» - сказав Бог. «Я не упевнений» - відповів скептик. «А то хіба може бути таке, що Вам не під силу?» - запитав менестрель. «Це залежить від того, в що і як сильно ти віриш» - з мудрою посмішкою відповів Бог, а потім витягнув ліву руку, в долоні якої з'явилося щось сяюче і таке, що переливається всіма кольорами світу. «Це любов» - коротко сказав Бог. І йому повірили всі. «Так з чого ж вона складається?» - запитав Бог менестреля і той почав перераховувати: «Ніжність, віра, самопожертвування, переживання, мрійливість.». І з кожною назвою Бог виймав з полум'я маленькі різноколірні вогники і розкладав їх на столі. Скептик не витримав: «Секс, пристрасть.» - і на столі з'явилися ще два вогники полум'я.

І ось вже весь стіл був у вогнях, і в долоні не залишилося жодного світла, лише чи то якийсь серпанок, як від вугілля у вогнищі, чи то якесь мерехтіння, як в дуже далекої зірки, чи то просто відсвіти від танцюючих вогників на столі. «Отже, ви всі назвали?» - запитав Бог. І після довгої паузи почув два голоси, що прозвучали в унісон: «ТАК».

«І в долоні, здається, нічого не залишилося?» І у відповідь знову прозвучало: «ТАК». Господь зробив рух, як би отряхнув долоні одна об іншу, і став збирати вогники знову в долоньку, які поміщаються дивом в руці, вогники не злилися в одне дивне первинне СВІТЛО. Мабуть, чогось не вистачало. «Господи, а що було те, що ми не відмітили, і ти струсив з долоні?» - змолилися обидва мандрівники. Господь покірливо і мудро посміхнувся: «Не знаю, але люди шукають це завжди і скрізь із створення світу».

Сказавши це, Бог зник, а скептик з менестрелем кинулися шукати втрачене, як і всі люди до і після їх.
Добавить комментарий Комментарии: 255
mila
mila , 62 года15 января 2011 23:31
Я буду ждать тебя сквозь годы, расстояния,
Назло всем пересудам и судьбе,
В себе душить тот крик отчаяния,
Который жить давно мешает мне...

Я буду ждать тебя, моля о встрече скорой,
Благодарить тебя за каждый миг,
И как бы в жизни не было прискорбно,
Я душу изолью в кричащий стих...

Я буду ждать тебя, поить своей любовью,
И не спрошу ни капельки взамен,
Ты стал моей и радостью, и болью,
И первый показал мне мир измен...

Но, все равно, я буду ждать тебя, невольно,
Ведь любят не за что-то - вопреки...
Привыкнут мои раны даже к соли,
Я буду ждать тебя, прощая все грехи
mila
mila , 62 года15 января 2011 01:05
[FONT=Arial][COLOR=blue][SIZE=+1]Буду облаком плыть над тобой
И звездою сиять в ночи,
Под ногами стелиться травой
И дождинкой капать в ручьи.

Алой искоркой из костра
Прилечу на твою ладонь
И прохладной росой по утрам
Прогоню безмятежный сон.

В паутину дорог завлеку,
Зазеркальем воды заманю...
Ты прильнешь к моему роднику,
Окунешься в мою глубину…

Напущу я тумана волну -
Захлебнешься в его тишине...
Я открою такую страну,
О какой не мечтал ты во сне! –

Там бриллиантом сверкает роса
В мелкой дрожи лесного цветка,
Там бездонных небес бирюза
Отражает в реке облака.

Чистота той реки и свежесть
В этом мире ни с чем не сравнима!
Эта нежная речка Снежеть -
Мой подарок тебе, любимый.

Осыпать буду звездным дождем,
Опьяню ароматом травы,
Проведу тебя Млечным Путем
По бескрайним просторам Любви.

Вознесенный мной на престол,
Коронованный блеском луны,
Объявляю всем: Ты - Король
Заповедной моей страны![/SIZE][/COLOR][/FONT]
mila
mila , 62 года14 января 2011 22:08
[FONT=Arial][COLOR=blue][SIZE=+1]Ищу тебя на протяженьи лет, В толпе прохожих и в случайной встрече, Ты наваждение, мой сон, нелепый бред – Неуловим и также бесконечен. Ищу тебя я сердцем средь руин Своих воздушных замков и желаний, Среди разбросанных, разорванных картин, Среди, ушедших в прошлое, гаданий. Ищу тебя я в хаосе миров, В мозайке чуств и логике ошибок, Водовороте бесконечно нежных слов, В плену чужих чарующих улыбок. Ищу тебя в сплетении времен, В сетях судьбы и в лабиринте жизни, Среди звучания бесчисленных имен, Лишь ты на зов души моей откликнись.[/SIZE][/COLOR][/FONT]
mila
mila , 62 года14 января 2011 21:44
[FONT=Arial][COLOR=brown][SIZE=+1]На небритой щеке дрогнут тонкие пальцы,
Под ладошкой кружит лёгкий выдох теплом.
Не сумею ТОБОЙ!, АНГЕЛ мой, надышаться,
И опять не найти самых ласковых слов...

Бархат нежного взгляда потоком пушистым
По душе невесомо играя, скользит.
Бьётся сердце моё от волнения быстро -
Вспыхну солнцем вот-вот, задержавшись вблизи...

Глажу пальчиком вздох по изгибу улыбки.
Боже! Как я люблю эту ласку в тиши.
В бездне глаз твоих светятся звёздные блики
И мне хочется вечность ещё, не спешить...

Я хочу, чтобы нежность в молчаньи звенела.
Я хочу от макушки до пальчиков ног,
Приласкать и запомнить всё-всё твоё тело,
Прикасаясь губами легко... до всего... [/SIZE][/COLOR][/FONT]
mila
mila , 62 года11 января 2011 08:46
[FONT=Arial][COLOR=blue][SIZE=+1]Нет ни минуты, чтобы без ТЕБЯ
И пусть, порой, всего лишь только мыслью,
Но только о ТЕБЕ и лишь любя,
Когда в любви вообще я что-то смыслю.

Нет ни минуты, чтобы без ТЕБЯ
Так от любви стучало бы сердечко,
Когда душа от чувства вне себя
И на ТВОЕ бы ни неслась крылечко.

Нет ни минуты, чтобы без ТЕБЯ
Дыхание в груди так замирало,
Любовью пылкой тело теребя
В её ж огне с желанием сгорало.

Нет ни минуты, чтобы без ТЕБЯ...
И вот сейчас, я нежно обнимая
Шепчу ТЕБЕ, так искренне, любя,
Как будто за дверьми земного рая:
«ХОЧУ, ЧТОБ НИ МИНУТы БЕЗ ТЕБЯ..[/SIZE][/COLOR][/FONT]
mila
mila , 62 года9 января 2011 10:47
[FONT=Arial][COLOR=darkblue][SIZE=+1]Я буду приходить к тебе во сне,
Тихонько сяду рядышком с тобою...
Сквозь сон ты улыбнешься нежно мне,
Я поцелуями твой вздох накрою...
И руку положу тебе на грудь…
Туда, где сердце, чтобы не болело.
Губами я коснусь его чуть-чуть
И дальше целовать начну несмело…
Я буду профиль твой губами обводить,
Дыханьем согревать твое дыханье…
А ты молчи... Не надо говорить...
Но сколько нежности в твоем молчании...
Прижми меня, прошу, к своей груди,
Я стану ласковой, пушистой кошкой.
Нежней погладь и за собой веди,
Я только помурлыкаю немножко.
Мне так светло в твоем красивом сне.
Ведь правда, мы туда вернемся?
Ты будешь долго думать обо мне,
Хотя не вместе мы с тобой проснемся... [/SIZE][/COLOR][/FONT]
mila
mila , 62 года7 января 2011 19:29
[FONT=Arial][COLOR=darkblue][SIZE=+1]Я выпью красного вина
Холодной ночью...
Пусть буду я совсем одна
И сердце в клочьях....
Зажгу свечу и будет воск
На руку капать,
Горячим пеплом от огня
Тихонько плакать.
И слезы льются, словно стих,
Трясутся руки...
И выпадет фужер из них,
Теряя звуки.
Блеснут осколки на полу,
Вино разлито...
И капли воска по стеклу
Блестят разбито...
Начну осколки собирать,
Порежу руку
И кровь смешается опять
С тоскливым звуком...
И словно сердце на полу
Мое лежало.
Осколки, боль и тишину
Не нарушало...
Оно молчало, как стекло,
Уже не билось.
А просто так же, как оно
Увы....Разбилось.... [/SIZE][/COLOR][/FONT]
mila
mila , 62 года7 января 2011 19:19
[FONT=Arial][COLOR=blue][SIZE=+2]...Я недавно была в гостях у Любви...
Я нашла туда путь картой звезд.
Там в цветущих садах поют соловьи
И искрятся росой стебли роз.

Там в небесном тумане плывут облака,
Легче самых мягчайших перин.
Цвета радуги там протекает река,
Словно с самых волшебных картин...

Там пленительный запах пьянящей мечты,-
Закрываешь глаза и летишь...
И от берега вдаль кружевные мосты,
По которым ты в сказку спешишь.....

Я недавно была в гостях у Любви...
И пусть это был только сон...
Слышишь?... тихо поют соловьи...
То Любовь постучалась в мой дом...
Далекая Нежность[/SIZE][/COLOR][/FONT]
mila
mila , 62 года6 января 2011 01:05
[FONT=Arial][COLOR=blue][SIZE=+1]Целую СЕРДЦЕМ твое СЕРДЦЕ,
Коснусь души душою...
Беззвучно, ласково и нежно,
Невидимой волною...
Разрушу потолок над нами,
Там небо, так безбрежно,
И чувств не выразить словами,
Коснусь безмерно нежно...
Целую... Все почти реально,
Рука лежит в руке,
Свою я нарисую тайну,
Губами по щеке.
Нет, ты не бойся, просто мысли,
Но те, что есть внутри,
Сейчас важней всего ты в жизни,
И хочешь, все сотри.
Целую сердце через кожу,
Дыханье затаив...
О, Боже, разве так возможно?
Схожу с ума на миг.[/SIZE][/COLOR][/FONT]
mila
mila , 62 года1 января 2011 22:41
[FONT=Arial][COLOR=brown][SIZE=+1]Я не пойму, чего боишься?
Меня впустить в свою реальность?
Или с пути прямого сбиться?
Признав, что я судьбы фатальность?

Признав, что я ненужной нитью
ТЕБЯ :angel: держу, не отпускаю,
И оттого САМ :angel: ускользаешь
С какой-то сумасшедшей прытью!

А может ТЫ :angel: боишься вслух
Сказать, что я была ошибкой...
Такой неправильной и зыбкой
В хитросплетении разлук!?

Я не пойму, чего боишься?
Признать, что я кусочек жизни?
И что мне каждой ночью снишься! :angel:
Не покидаешь мои мысли!

ТЫ :angel: ,может, просто не решишься,
В глаза сказать, что я мечта?..
Такой останусь навсегда...
И никогда не постучишься?!

Ответь!!! Коль хочешь оборвать...
Чтоб больше я не стала ждать...
Чтоб на лучах надежд упрямых
Все ж перестала я гадать...
И вдалеке, за тыщу верст
Не видела ночей обманных...
Я разуверюсь во всех звездах...
я прокляну Луну весны...
Сольюсь я с миром суеты
В котором так неосторожно
ТЕБЯ :angel: нашла... и потеряла -
Пойми, ведь я сама не знала,
Кем для меня вдруг станешь ТЫ! :angel:
Но я забуду... обещаю...
ТЫ :angel: только слово отыщи...
Я навсегда тогда растаю...
Все для ТЕБЯ :angel: ... я возвращаю
Покой измученной души! :angel: :angel: :angel: [/SIZE][/COLOR][/FONT]
Мы используем файлы cookies для улучшения навигации пользователей и сбора сведений о посещаемости сайта. Работая с этим сайтом, вы даете согласие на использование cookies.