Оля, 43 - 16 ноября 2008 12:49

Рухаючись по вулиці … побачила пару … бабусю і дідуся … які тримали один одного за руку … вони рушили у магазин солодощів … дідусь намагався догодити своїй другій половинці чим міг … складалось враження, що все в цьому магазині було для неї … може це? … а може це? … здається вибір був здійснений … і вони надалі тримаючись за руки вийшли з магазину … перейшли перехрестя … їхні очі світились коханням … любов’ю … якоюсь непідробною ніжністю …

Я провела їх своїм поглядом … сіла на лавці у парку … і посміхнулась … подумала … хотілось б також пронести своє кохання через стільки років …

p.s. ... Кохання робить твої очі мокрими від щастя ... рум’янець на твоєму лиці з’являється все частіше … коли бачиш Його ... ти тремтиш, не відчуваючи холоду … бо ти тремтиш від тепла … що випромінюють його очі … від дотику Його рук ... від Нього ... Ти ледь стримуєш себе, щоб не згоріти від його погляду ... ти вже не в силі думати … бо як відомо: кохання забирає розум в того, в кого він є і дає тому, в кого його немає ... Ти просто тихо живеш … ти ніколи не станеш його тінню, ти завжди залишатимешся тим промінчиком, що прагнутиме освічувати його подальші кроки … ти будеш просто жити в його очах, а Він житиме в твоїх...

p.s.
Сонце посміхається через вікно, голубить заплющені очі …
Вітер … тепло та ніжно цілує … п’янкі поцілунки … дотик долонь … м’які обійми незвіданих глибин … насолода від пестощів та ласк …
Вітер … Вітер … Вітер … Тільки Вітер ...

• 
• 
•