Оля, 43 - 17 октября 2008 22:03

... знову ... і знову ... швиденько я перечитую книжки ... тонесенькі книжки ... короткі історії для душі ...
... цього тижня, я так і не зуміла зосередитись на науці ... цей тиждень був сповнений надії ... якогось тепла ... молитви і досить не поганого настрою ...
... тільки сьогодні ... під впливом всього ... враховуючи ще кілька проблем ... я ослабла зовсім ... і дозволила собі занепасти духом ... напевне хворітиму ... але якось то буде ... я вже звикла до цього ...

... чомусь завжди мене хвилює життя ... питання життя ... моє життя ... ось знову маленька історія ...

[B]У СЕЛІ НА РОЗДОРІЖЖІ[/B]
За давніх давен жив собі на світі чоловік, що багато літ намагався розкрити таїну життя. Котрогось дня мудрий самітник показав йому криницю, яка нібито ховала в собі жадану для чоло¬віка відповідь.
- У чім таємниця життя? - запитав шукач, підскочивши до криниці.
З глибини колодязя долинула відповідь:
- Піди на роздоріжжя села, там ти знайдеш те, чого шукаєш.
Окрилений надією чоловік подався на роздоріжжя і побачив там три невеликі ятки: в одній продавали якісь дроти, в другій - деревину, а в третій - металеві деталі. Йому аж ніяк не здалося, що тут, на перехресті, є щось таке, що вияснить йому таємницю життя.
Геть розчарований, він повернувся до криниці, аби вислухати пояснення. Криниця відповіла:
- Свого часу ти все зрозумієш.
Чоловік було запротестував, але на відповідь не почув нічого, крім відлуння своїх гучних заперечень.
Поклавши собі, що його пошили в дурні, він вернувся додому й відновив свої пошуки.
З плином часу чоловік забув про оказію з колодязем, але одного разу, прогулюючись поночі в місячному сяйві, зачув він звук сітари (це - східний музичний інструмент), що зразу ж привернув його увагу.
То була чарівна музика, і грали її з неабиякою майстерністю і великим почуттям.
Захоплений мелодією чоловік рушив на звук сітари й невдовзі угледів пальці музики, що вправно перебирали струни, побачив і саму сітару. Тоді зненацька осягнув усе і навіть скрикнув від радості. Сітару було змайстровано з металевих дротів і деталей, на дерев'яній основі, - все достеменно таке, як продавалося в ятках на роз¬доріжжі села. Однак тоді він не збагнув призначення цього краму...

[B]Життя - це мандрівка. Ідеш у своїм житті крок за кроком. І якщо кожен твій крок є добрим, кожен - цікавим, то таким буде і все твоє життя. Тоді у жодному разі не уподібнишся до людини, що дійшла до порогу смерті, а життя як такого не звідала.
Не дозволяй собі ухилятися від життя. Не споглядай життя з-за плечей інших людей. Завше дивись йому просто в вічі. Не говори від імені своїх дітей. А ліпше обніми дитячу голівку своїми долонями, і вже тоді починай розмову.
Не пригортай саме лиш тіло, пригортай людину! Роби це просто зараз. Не марнуй почуттів, інтуїції, прагнень, розчулень, думок, зустрічей - не марнуй нічого. Котрогось дня ти усвідомиш, яким великим і непроминальним було все, геть усе твоєму житті.
Кожного дня відкривай щось нове у собі та інших.
Кожного дня виявляй красу, якої по вінця сповнений наш світ. Не дозволяй переконати себе, що все якраз навпаки.
Приглядайся до квітів. Спостерігай за птахами Прислухайся до вітру. Куштуй страви й належно їх оцінюй. Усім ділися з ближнім.
Найбільша пошана, яку можна виявити людині, пропонувати їй:
- Подивись-но, як сонце заходить![/B] (с) Бруно Ферреро

[B]... Дорога - це життя ...[/B]

p.s. ... дечого я зобов*язана ще навчитись ... дещо я вже завжди роблю ... залюбки ... просто ... невимушено ... а дещо я просто, напевне, марную ... але змушена виправити ... я зобов*язана це зробити ...
... на сьогодні вважатимемо, що мої думки вичерпані ... і я мушу трішки відпочити ... надобраніч усім ...

• 
• 
•